Прелюдія Чорноморського флоту

або прийшов, наслідив і … не йду!

Новини про російський Чорноморський флот в Кримській автономії часто густо нагадують зведення з передової фронту. І дарма, що російські моряки, по-суті, перебувають в гостях, мали б поволі перейматися проблемами виводу своїх «морських котиків» до «третього Риму» і, взагалі, зберігати хоч якесь лице при тій грі, яка, однозначно, тріумфом «русской слави» апріорі завершитися не може.    

З початком нової виборчої кампанії в Україні питання Чорноморського Флоту Російської Федерації в Криму набуває чергового резонансу: знаходяться все нові захисники «российских интересов», прихильники «дружбы народов» та інші маріонетки або просто «далекосмотрящие» активісти. Як першим так і другим хотілося б коротко нагадати останні «подвиги» «защитников Отечества» в «городе русской славы».  

Лише останнім часом ЧФ РФ «прославився» наступними діями.

За підозрою у пограбуванні та розбої затримали п’ятеро моряків ЧФ, які напали на місцевого мешканця. Строковики та контрактники російських збройних сил, допоки їх корабель «Муромец» стояв на ремонті, вирішили скористатися правом давно минулих воєнних відносин, коли армія-переможець деребанила майно переможених. Мабуть психологія російських моряків (або навмисний вишкіл) інакше не може бути влаштована, хоча офіційна версія перебування ЧФ РФ в Севастополі – «захист південних рубежів Російської держави».

Наступний інцидент, що трапився з ЧФ, загрожував вже набагато більшій кількості українців. На ракетному крейсері «Москва» сталося загоряння допоміжного котла носового машинного відділення. Внаслідок пожежі вигорів відсік, пошкоджено допоміжний котел, холодильну установку та два компресори. З метою з’ясування причин та обставин інциденту було створено комісію Головного штабу ВМФ та штабу ЧФ РФ (близько 30 осіб). Основною версією виникнення пожежі є порушення особовим складом техніки безпеки при запуску котла та халатність обслуговуючого персоналу. Цього разу завершилося все тим, що «Москву» поставили у заводський ремонт з метою приведення корабля до справного стану. Де гарантія, що іншого разу збитків, а то й жертв, не зазнає вже майно або громадяни України? Питання, звичайно риторичне…

Не риторичним, а цілком логічним постає зовсім інше питання, просте як 2 на 2 – 4: «Воно нам треба?» Чому нам, українцям, які не оговталися до кінця від Чорнобиля, яким час від часу «жовта преса» підкидає чергові «аварії» на нині діючих атомних реакторах, а рідна армія вже реально загрожує «новобогданівськими» вибухами та навчальними стрільбами і т.д. і т.п., доводиться отримувати стреси ще й від «братніх елітних» підрозділів, яким їх «супердержава» негодна хоча б скинутися на мобілку і жувальну гумку, аби ті не шукали собі жертв серед українських громадян. Про те, аби змусити своїх солдат належно ставитися до обслуговування небезпечної техніки та ще й на території іноземної держави, говорити взагалі не доводиться.       

Російська сторона й у минулому неодноразово порушувала вимоги Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус й умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок використання полігонів бойової підготовки Військово-Морських Сил України військовими формуваннями Чорноморського флоту Російської Федерації від 16 березня 2000 року.

Так, російський флот здійснив, зокрема, наступні порушення:

-      у 2005 році здійснено несанкціоновану висадку з десантного корабля ЧФ РФ "М. Фільченков” особового складу і техніки 382-го окремого батальйону морської піхоти (місце дислокації - м. Темрюк Краснодарського краю Росії) у районі мису Опук (АР Крим). Російська сторона не дотрималась зобов’язань щодо узгодження з компетентними органами України питань про проведення навчань, заходів з бойової підготовки, а також перетину кораблями та підрозділами ЧФ РФ державного кордону України, що передбачено Угодою;

-      15 квітня 2008 року на морському полігоні бойової підготовки кораблями ЧФ РФ проводились випробування авіаційної протичовнової ракети АПР-3М-И, яку в ході виконання зазначених заходів було втрачено. У результаті перевірки МО України заявок російського флоту на використання (закриття) зазначеного морського полігону для проведення пусків, стрільб та використання засобів бойової підготовки, встановлено, що на адресу командування ВМС ЗС України від ЧФ РФ відповідних документів не надходило. Ракету 26 квітня 2008 року виявлено прикордонним нарядом ДПС України на береговій смузі поблизу мису Башений (с. Привітне Алуштинського району АР Крим, узбережжя неподалік полігону для кораблів ЧФ). Додатково встановлено, що зазначений тип боєприпасів не значився в обліках під час розподілу та передачі майна Чорноморського флоту колишнього СРСР. На підставі зазначеного спеціалістами ВМС ЗС України зроблено припущення, що російська сторона доставила на територію України новий зразок озброєння, що не передбачено українсько-російськими угодами;

-      у рамках підготовчих заходів з відзначення 225-річчя з дня заснування міста-героя Севастополя 29 квітня 2008 року у Севастопольській бухті кораблями ЧФ РФ здійснено маневри, під час яких з десантного корабля "Азов” проведено десантування 10 бронетранспортерів 810-го полку морської піхоти ЧФ. У подальшому ця бронетехніка здійснила марш вулицями міста до пункту постійної дислокації (бухта Козача). При цьому закриття рейду не відбувалося, дозволи на рух кораблів та переміщення вулицями міста бронетехніки Центром регулювання руху суден Міністерства транспорту та зв’язку України та підрозділами ДАІ МВС України російській стороні не надавались. За оцінкою фахівців, такі дії росіян створили реальні передумови до виникнення надзвичайних подій під час руху акваторією бухти цивільних суден, у т.ч. парому з людьми, а також автомобільного транспорту вулицями міста.

Перелік порушень можна продовжити. Це й незаконне утримування гідрографічних об’єктів й проблемні аспекти екологічної безпеки. Керуючись міжнародним досвідом, російській стороні неодноразово пропонували переглянути питання підвищення розмірів орендної плати до світового рівня, вимагали забезпечити належне страхування місць базування (у цілому населених пунктів Феодосія, Гвардійське, Севастополь, їх мешканців та ін. у яких знаходяться чисельні об'єкти флоту) від екологічних, терористичних та інших загроз, які наявні внаслідок виробничої, повсякденної, шкідливо-екологічної діяльності та участі підрозділів ЧФ у збройних конфліктах на території іноземних держав. Можливість подібних загроз зростає у багато разів після того, як Росія внесла поправки до власного оборонного законодавства, які передбачають застосування військ за межами країни, якщо цього вимагають «національні інтереси». Достатньо згади нещодавній воєнний конфлікт на Кавказі, за якого російська армія на тривалий час окупувала територію незалежної Грузії, аби зрозуміти усю небезпеку «братніх обіймів» Москви. Конфлікт, принагідно нагадаємо, відбувся ще до прийняття згаданих «оборонних» поправок.  

Під час проведення процедур митного та прикордонного контролю суден ЧФ РФ фіксуються окремі випадки порушення вимог законодавства України. Представникам ДПС України регулярно відмовляють в проведенні поіменного паспортного контролю екіпажів. Заявки на вихід суден надаються із запізненням…

Не менш важливим є питання території, яку займає ЧФ РФ в Криму. Місто Севастополь за площею практично прирівнюється до російської столиці – Москви. Заради чого Україні нехтувати освоєнням таких величезних площ, нести величезні економічні збитки? Заради ефемерної «дружбы навеки»? Чи можливо заради європейських цін за російський газ?

Окрім того, за результатами інвентаризацій встановлено, що ЧФ РФ фактично використовує 18 земельних ділянок (загальна площа понад 23 га) на території міст Феодосія, Ялта, Євпаторія, Саки та Чорноморського району, які не ввійшли до вище додатків укладених між країнами «чорноморських» угод (зокрема, під гідрографічними об’єктами знаходяться 12,6 га земель на території міст Євпаторія, Саки, Чорноморського району АР Крим та до 10,7 га під військовими частинами у містах Феодосія та Ялта).  

За інформацією органів місцевого самоврядування АРК, продовжується практика самовільного захоплення додаткових земельних ділянок з боку ЧФ РФ. Так, з 2007 року територія спеціалізованої виробничо-технічної бази "Полум’я” (СВТБ, м.Севастополь, сфера управління Міністерства промислової політики України, загальна площа 0,25 га) перебуває під охороною військовослужбовців 115-ої комендатури ЧФ РФ (м.Севастополь). На підставі матеріалів СБ України Військовою прокуратурою ВМС ЗС України проведено перевірку викладених фактів та направлено позовну заяву до Господарського суду м.Севастополя стосовно витребування майна СВТБ "Полум’я ” із незаконного володіння ЧФ РФ. 21 липня 2008 року ініційований судовий позов було задоволено. Проте, беручи до уваги подібні факти, очевидним стає те, що Росія наразі не збирається у 2017 році виводити свої війська з України.  

Проте, інтереси «гарячих голів» з вищих ешелонів російської влади, далеко не завжди збігаються з потребами офіцерського та матроського складів флоту. Військова реформа у ЗС Росії викликає незадоволення більшості військовослужбовців діями вищого керівництва РФ та суттєво знижує його авторитет. За інформацією інтернет-видання "FORPOST. Новости Севастополя”, присутні на виїзній колегії офіцери з вислугою 20-30 календарних років так оцінили її результати – "Такого хамства мы ещё не видели”. Відтак після проведення 12 лютого цього року виїзної колегії ЗС РФ у м. Севастополі напруга у військових колективах ЧФ РФ постійно зростає. Зокрема, обговорюються питання стосовно неможливості для військовослужбовців ЧФ РФ, які проходять службу у м. Севастополі, приватизувати у подальшому службове житло на території України та перспективи отримання ними постійного житла лише на у Російській Федерації. Висловлюються невдоволення застосовування командирами військових частин ЧФ РФ практики залучення особового складу до виконання службових обов’язків у вихідні дні тощо.

Аналіз ситуації приводить до єдиного і дуже серйозного висновку: невдоволена й озброєна іноземна армія, чи то пак флот, становить величезну загрозу для незалежності України. Можливо хоч нинішня виборча кампанія основними претендентами на головне крісло в країні будуватиметься на захисті лише національних інтересів й не носитиме характеру небезпечного загравання з «пораненим звіром»…  

Віктор Мигаль, політолог