У неділю 12 лютого 2012 року відбулись урочисті заходи з вшанування пам’яті відомої діячки Ольги Басараб.
        Участь у заходах взяв начальник головного управління з питань внутрішньої політики, преси та інформації облдержадміністрації Кук Богдан Богданович, народний депутат України В’язівський Володимир Михайлович, депутати обласної ради. Також, були присутні представники жіночих та ветеранських громадських організацій і члени куреня імені Ольги Басараб національної скаутської організації «Пласт».
        Присутні поклали вінки та квіти до могили Ольги Басараб та взяли участь у проведенні чину панахиди. Начальник головного управління з питань внутрішньої політики, преси та інформації облдержадміністрації Кук Богдан Богданович у своєму виступі зокрема зазначив: «Від Ольги Басараб ми вчимося, як любити свій народ і свою Батьківщину. Вона нас вчить, як відважно жити і вмирати, щоб стати вільними господарями на своїй землі, тому її ім’я завжди буде викарбуване золотими літерами на пантеоні історичної пам’яті українського народу»

Довідка:

Ольга Басараб Народилася 1 вересня 1889 року в селі Підгороддя на Рогатинщині в родині відомого громадського діяча  о. Михайла і Савини Левицьких.

Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілесія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902—1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві «Дністер», Земельному іпотечному банку.

1914 року вийшла заміж за студента «Політехніки» Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство «Основа». 22 червня 1915-го Дмитро загинув на італійському фронті в першому своєму бою.

У 1918—1923 роках працює бухгалтером у посольстві України у Відні і водночас стає професійною розвідницею, чиїм завданням є збирання військово-стратегічної та політичної інформації. З цією метою Ольга Басараб відвідала ряд країн Північної Європи. У цей же період сприяла формуванню українських військових частин із числа колишніх військовослужбовців австрійської армії, допомагала нелегальним робочим організаціям «Батьківщина» і «Єдність», брала участь у роботі Української військової організації (УВО), яка продовжувала боротьбу за створення незалежної української держави.

Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала доЛьвова, де стала членом Головної управи філії Союзу Українок у Львові, активно співпрацювала з Українською Військовою Організацією, була зв'язковою полковника Євгена Коновальця.

Як член УВО 9 лютого 1924 р. О. Басараб була заарештована польською поліцією. Поліцаї виявили та вилучили в О. Басараб тексти зібраної розвідувальної інформації. Її звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України й ув'язнили у тюрмі по вул. Яховича.

Поліцейські здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, і, звісно, їх вабила перспектива виявити українську підпільну мережу, достатньою інформацією про яку вони не володіли. Тому допити були «інтенсивними» із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Уранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.

Завдяки агентам УВО в цій в'язниці не вдалося приховати факту смерті О. Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав Союз Українок 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в'язнів у польських в'язницях. Польська влада змушена була розпочати слідство.

26 лютого відбулася ексгумація тіла О. Басараб. Після огляду трупа загиблу перепоховали на  Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів'ян і кількасот поліцейських.

Слідство в справі загибелі О. Басараб невдовзі припинили «за відсутністю складу злочину».