В межах конференції учасники дали аналітичну оцінку президентської кампанії-2010,
визначили основні тенденції та характерні риси у порівнянні із попередніми
кампаніями. Так, Олексій Антипович відзначив, що після президентських виборів
електоральне поле «біло-блакитних» збільшилося. Він також наголосив, що та
політика, яку проводить Віктор Янукович в Україні конвертується за останніми
соціологічними опитуваннями у 40% рівень підтримки. Проте особливо цікавим
фактом, на його думку, є зростання рівня підтримки Януковича на Галичині із 10%
на президентських виборах-2010 до 12% – після. На думку А.Романюка, це може
пояснюватися конформізмом та меркантильними цінностями західного електорату,
які в значній мірі «прикривається» національно-патріотичними гаслами.
Що
стосується традиційно «болючих» та роз’єднувальних для українців питань мови,
національних героїв та базування Чорноморського флоту, то як засвідчили
презентовані О.Антиповичем соціологічні дослідження 54% українців виступають за
введення другої державної мови та 40% - проти, 41% - підтримують базування ЧФ
РФ в Севастополі, а 38% - проти цього.
Присутні
на конференції політологи також зійшлися на думці про стратегічну вигоду для
Партії регіонів як провладної партії якнайшвидше провести місцеві вибори на фоні
політики бліц-кригу, яку вони активно реалізовують.
Крім
того, у професійному колі політологів відбулося обговорення перших ста днів
діяльності нового президента та новосформованого уряду, особливо у контексті
зміни зовнішньополітичного вектора України в сторону Росії. В межах дискусії
«Українська гойдалка – сто днів Ющенка, сто днів Януковича», науковці
відзначили небезпеку регіонального розмежування в Україні. Як інструмент
подолання цього розмежування Ю. Шведа наголосив на необхідності формування в Україні
модерної української політичної нації.
В
свою чергу Л.Скочиляс провів паралель між діяльність Л.Кучми та В.Януковича на
посаді Президента України, відзначивши у діяльності нового президента три
ключових складових – кучмістську (монополізацію влади), комуністичну
(реанімацію радянських цінностей) та донецьку регіональну (акцент на
економічній складовій та зближенні з Росією).
